Рішення IV Всеправославної передсоборної наради в Шамбезі, 6-13 червня 2009 року.
Публікується відповідно до рішення Зібрання Предстоятелів Помісних Православних Церков у Шамбезі, 21-28 січня 2016 року.
Четверта Всеправославна Передсоборна Нарада, скликана Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм за згодою Блаженніших Предстоятелів Святійших Православних Церков, яка була висловлена на їхньому Священному Зібранні в жовтні 2008 р., проходила в Православному Центрі Вселенської Патріархії в Шамбезі з 7 по 13 червня 2009 під головуванням Його Високопреосвященства Митрополита Пергамского Іоанна, представника Вселенської Патріархії.
Ця Нарада, на яку були запрошені всі Святійші Православні автокефальні Церкви, представлені на ній, розглянула питання канонічного устрою православної діаспори та обговорила відповідно до статті 16 Регламенту роботи Всеправославної передсоборної наради документи, представлені Міжправославною Підготовчою Комісією 1990 і 1993 рр., внісши поправки та схваливши їх в такій редакції:
1.а. Констатовано, що спільною волею усіх Святійших Православних Церков є по можливості якнайшвидше вирішення проблеми діаспори та її устрою відповідно до православної еклезіології, канонічної традиції і практики Православної Церкви.
б. Констатовано також, що на сучасному етапі неможливий з історичних і пастирських причин негайний перехід до чітко канонічного порядку Церкви, який передбачає перебування лише одного єпископа в одному місці. З цієї причини вирішено запропонувати створення так званого перехідного положення, яке і підготує грунт для чітко канонічного вирішення проблеми на основі представлених нижче принципів і напрямків. Така підготовка не повинна затягуватися до Святого і Великого Собору, який буде скликаний у майбутньому, щоб Собор зміг досягти канонічного вирішення даної проблеми.
2.а. Пропонується на перехідній стадії, під час якої буде підготовлено канонічне вирішення питання, створити в кожному із нижче вказаних регіонів Єпископські зібрання з усіх канонічно визнаних єпископів даного регіону, які будуть і надалі підкорятися тим канонічним юрисдикціям, яким вони належать на даний час.
б. Ці зібрання будуть складатися з усіх єпископів кожного регіону, які перебувають в канонічному спілкуванні з усіма Святійшими Православними Церквами. Зібрання будуть проходити під головуванням першого з підлеглих Константинопольській Церкві архієреїв, а за його відсутності – згідно з порядком диптихів. Вони матимуть Виконавчий Комітет, що складається з перших ієрархів різних юрисдикції, існуючих в цьому регіоні.
в. Сфера діяльності та відповідальності цих Єпископських Зібрань полягає в турботі про прояв єдності Православ’я і в розвитку спільної діяльності всіх православних кожного регіону для піклування про пастирські потреби православних, які там проживають, загального представництва всіх православних перед інославними та всім суспільством регіону, розвитку богословських наук, церковної освіти і т.д. Рішення з цих питань будуть прийматися на основі консенсусу Церков, представлених в даному Зібранні.
3. Регіони, в яких на першій стадії будуть створюватися Єпископські Конференції, визначаються наступним чином:
I Північна і Центральна Америка
II Південна Америка
III Австралія, Нова Зеландія та Океанія
IV Великобританія і Ірландія
V Франція
VI Бельгія, Нідерланди та Люксембург
VII Австрія
VIII Італія і Мальта
IX Швейцарія і Ліхтенштейн
Х Німеччина
XI Скандинавські країни (крім Фінляндії)
XII Іспанія і Португалія
Єпископи діаспори, які живуть в діаспорі, та мають парафії більш ніж в одному регіоні, будуть членами Єпископських Зібрань і цих регіонів.
4. На зібрання, що створені за рішенням даної Наради, покладається відповідальність за завершення складання детального регламенту їхньої роботи на основі схваленого цією Нарадою регламенту і його якнайшвидше застосування, що має неодмінно початися до скликання Святого і Великого Собору.
5. Єпископські Зібрання не позбавляють єпископів, їх членів, повноважень адміністративного та канонічного характеру і не обмежують їх прав у діаспорі. Єпископські Зібрання мають на меті формування спільної позиції Православної Церкві з різних питань, що ні в якому разі не є перешкодою для єпископів-членів, які залишаються підзвітними своїм Церквам, висловлювати думку своїх Церков перед зовнішнім світом.
6. Голови Єпископських Зібрань скликають усі загальні збори єпископів свого регіону (літургічні, адміністративні, пастирські і т.д.) і головують на них. З питань, що мають загальну зацікавленість і вимагають за рішенням Єпископського Зібрання загальноправославного розгляду, голова звертається до Вселенського Патріарха для подальших дій відповідно до всеправославно встановленого порядку.
7. Православні Церкві зобов’язуються не вдаватися до дій, які можуть завдати шкоди вищеописаному процесу канонічного вирішення питання діаспори і будуть робити усе можливе для полегшення роботи Єпископських Зібрань і відновлення нормального канонічного порядку у діаспорі.
Просмотров: 854